Лісом, небом, водою (пояснення до тексту)

Поточного року видавництво “Коник” планує випустити у світ третю книгу роману Сергія Оксеника “Лісом, небом, водою”. Редакція “Однокласника”, використовуючи своє службове становище, не могла не надрукувати розділ із цієї книжки першою. Бо вже мала змогу ознайомитися з повним текстом твору.

То більше, що й розділи з попередньої, другої, книжки трилогії першим друкував саме “Однокласник” . Зважаючи на вагомість події (а недооцінювати значення виходу останнього тому такого популярного роману не можна), ми вирішили ще й узяти інтерв’ю в людини, яка називає себе розшифровувачем цього тексту, – в Сергія ІВАНЮКА.

– Вітаю вас, пане Сергію, з завершенням роботи над розшифровуванням тексту трилогії. Досить дивно звучить, чи не так, коли ми говоримо про роман? Зазвичай є автор, він пише текст, редактор – редагує, коректор виправляє помилки, художник створює оформлення і т.д. А тут – розшифровувальник…

С.І.: – Мабуть, ви маєте рацію. Але що ж удієш. Я не автор. Я вже розповідав – і не раз – цю історію: про те, як знайшов стару машину часу, в ній – скриню, у скрині – рукопис, який прочитати було нелегко, тож довелося його розшифровувати. Самі ж знаєте, що то був за текст…

– Погодьтеся, історія звучить не дуже вірогідно…

С.І.: – Часом мені теж так здається, але що ж… Не брехати ж заради вірогідності! Як було, так і розповідаю.

– І що, люди вірять?

С.І.: – Знаєте, коли мені доводиться зустрічатися з читачами, дехто справді ставить запитання… Ну, не дуже коректні. Наприклад, чи не помилився я, бува, чи не старий то був холодильник, бо, мовляв, машини часу ще ніхто не бачив, а ви вже знайшли.

– І що ж ви в таких випадках відповідаєте?

С.І.: – Правду. Що старий холодильник від старої машини часу я ще можу відрізнити.

– А скажіть, будь ласка, чи не виникало у вас спокуси поставити на обкладинці книжки своє ім’я?

С.І.: – Правду кажучи, виникала. Але вроджена чесність і набута з роками обережність зупинили мене.

– То все ж таки чесність чи обережність?

С.І.: – Їх було двоє. Одна тримала за одну руку, друга – за другу. І обидві страшенно репетували. Я аж злякався, що хтось почує. Тож вирішив, що краще вже так. Хай на обкладинці стоїть ім’я того автора, що й на титульній сторінці знайденого мною рукопису.

– А чи могли б ви сформулювати головні уроки, засвоєні вами від цієї роботи – розшифровування й видання роману “Лісом, небом, водою”?

С.І.: – Думаю, головним уроком було те, що розшифровувати краще, ніж писати самому. По-перше, менше відповідальності. По-друге, не так заїдає критика. Адже ж завжди можна критичні закиди перекинути на автора. Ну, і по-третє… Знаєте, мої літературні вправи ніколи не давали прибутку. А розшифровування…

– Тобто успіх перших двох книг трилогії мав і фінансові наслідки?

С.І.: – Е-е-е… Мав.

– От ви згадали про критику. Що, було багато закидів?

С.І.: – Ні. Критика була досить прихильна. Це особливо приємно, зважаючи на те, що її було багато. Втім, подекуди траплялися й надмірні вихваляння твору. Але з цим, як з’ясувалося, впоратися неважко. До похвальби легко звикаєш. З’явилося вже навіть літературознавство. В Києво-Могилянській академії одна студентка написала досить розлогу дипломну роботу, в якій детально проаналізувала перші дві книжки трилогії, користуючись такими методами й термінами, що я навіть згадувати боюся. Вона знайшла в тексті таке, про що я й гадки не мав.

– І яка була ваша реакція?

С.І.: – Очікуваною. Я тут же попередив усіх присутніх на захисті, що якщо в моїй поведінці після цього хтось помітить ознаки пихи, зарозумілості й зверхності, то винною в цьому є авторка дослідження, а не я.

– У розділі, який сьогодні друкує “ОК”, діють зовсім не ті герої, які відомі читачам перших двох книжок, котрі, нагадую, називалися “Лисий” і “Леля”. Це може здивувати читачів. А скажіть, чи зустрінуться вони з тими персонажами, які їм уже стали близькими, зустрічі з якими вони так очікували?..

С.І.: – Цього я не можу обіцяти напевне. Скажу тільки одне. З тими персонажами – Лисим, Лелею, Марічкою, Лішаком та іншими – читачі зустрінуться тільки в одному випадку. Якщо прочитають третю книжку трилогії. До речі, називається вона “Інженер”.

– Щоб читачам “Однокласника” було зрозуміло, про що йдеться в наведеному уривку роману, може, поясните, що тут відбувається?

С.І.: – Охоче. Там один персонаж підглядає за іншими. А вони про це й не здогадуються.

– Е-е-е-е…

С.І.: – Ага!

Запитання ставив
С. ОКСЕНИК