Мер і місто

металлокерамика Дмитровское шоссе .

Г. Квітка-Основ’яненко. Конотопська відьма. – К.: Наукова думка, 1982.

Гостросюжетний політичний та феміністичний роман-передбачення із психоаналітичним підтекстом.

Під час однієї з численних оргій мерові міста К. Микиті Уласовичу Забрьосі в алкогольному маренні ввижається проект територіальної реформи. В нападі натхнення він вирішує приєднати до міста К. вельми перспективний Безверхий хутір, головою якого є енергійна бізнес-леді Олена Йосипівна. Секрет перспективності Безверхого хутора полягає в тому, що над мільйоннотонними покладами нафти просто під будинком сільради міститься не дуже розроблене родовище алмазів. Саме таке поєднання нафти й алмазів у землі Безверхого хутора зумовлює унікальність місцевих чорноземів, завдяки яким безверхівці збирають три, а то й чотири урожаї ячменю на рік. А мер міста К. має невеличку пивоварню й наполеонівські плани.

Вчасно змикитивши, що леді, яка сидить на алмазах і купається в ячмені, напевне погребує кількома мільйонами іноземних доларів, Микита Уласович вирішує розв’язати проблему матримоніально, з’єднавши в шлюбному акті Оленчин ячмінь та свою пивоварню. Проте підприємлива Олена Йосипівна вже має намір одружитися з головним суддею К-ського суду Дем’яном Омеляновичем Халявським, у віданні якого перебуває справа про приєднання хутора Безверхого до міста К. Олена Йосипівна має твердий намір сказати на шлюбному ложі пана Халявського рішуче “ні” територіальній реформі, тому йде на все заради поставленої мети…

Проте Микита Уласович (дарма що по життю сумний та невеселий) не дріма і, щоб остаточно схилити прекрасну Олену до шлюбу, розпочинає у славному місті К. кампанію під назвою “Геть жінок на кухню!”. Пан Забрьоха закликає чоловічу частину міста гнати жінок із політики, освіти, науки та бізнесу просто в РАГС, бо всі жінки – відьми.

У цей час сімдесятирічна професорка, доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії К-ського національного університету Явдоха Зубиха звільняє з роботи кількох кандидатів наук чоловічої статі, розпашілих від думки прогнати жінок на кухню. Безробітні викладачі влаштовують голодний бунт під стінами мерії, і сп’янілий від власних гасел та інших речовин Микита Уласович садовить стареньку пані Зубиху до СІЗО. Після відсидки розлючена професорка виходить на стежку війни. Занедбавши зголоднілих за знаннями студентів, вона день і ніч сидить в інтернеті, шукаючи компромат і намагаючись розібратися у хитрих підкилимних іграх мерії міста К…

На сайті Wikileaks вона знайомиться з Прокопом Ригоровичем Пістряком, уповноваженим із передвиборної агітації мерії міста К. і знаменитим К-ським поліглотом (знає російську й українську). Прокіп Ригорович відкриває Явдосі Зубисі таємницю. Виявляється, за плечима Микити Уласовича – не Оксфорд і Кембрідж, як зазначено в його біографії держслужбовця, а двадцять класів (по два роки в кожному класі) К-ської школи-інтернату для особливо необдарованих дітей. І мудра пані Зубиха одразу розуміє, що Прокіп Ригорович Пістряк тужить за мерським кріслом. Прийнявши до спілки тимчасового союзника, Явдоха Зубиха вирішує інтелектуально мочити мера. Для початку вона зв’язується з прекрасною Оленою Йосипівною, що безперервно їсть шоколад, перебуваючи в глибокій депресії. Пані професорка дізнається, що Олена в’яне за паном Халявським, якого відрядили на один із численних тихоокеанських островів з метою підвищення кваліфікації.

Явдоха Зубиха заходить на Facebook і пише Уласовичу повідомлення: “Я знаю, чого ти хочеш. Я знаю, як цього досягти”. Рівно опівночі персональний гелікоптер мера міста К. приземляється перед вікнами професорської квартири. Переступивши поріг Явдошиної оселі, Забрьоха бачить просто перед собою пишні Оленчині принади, що їх вона демонструє в стані глибокого трансу. Призначивши Олені Йосипівні побачення в стінах Центрального К-ського РАГСУ, Микита Уласович бадьорим кроком іде до свого гелікоптера. І не відає сердешний мер міста К., що саме тієї ночі скривджена Явдоха Зубиха влаштовує конкурс краси серед місцевих трансвеститів…

Далі події розвиваються з шаленою швидкістю. Силами позитивної науки потопивши тихоокеанський острів, пані професорка за допомогою зв’язків у ЦРУ екстрадує Дем’яна Омеляновича до України, просто в обійми спраглої за коханим Олени Йосипівни. А Микита Уласович, поспішаючи зранку до РАГСУ на швидкості 200 км/год, впирається носом у бігборд, на якому злилися в шаленому цілунку величезні губи Олени Йосипівни та Дем’яна Омеляновича, пописані гаслом “Ми – за цивільний шлюб!”.

Від поїздки в Париж, де Микита Уласович планував ефектно накласти на себе руки стрибком з Ейфелевої вежі, сердешного мера рятує Явдоха Зубиха. Вона знайомить його з молодою довгоногою білявкою, найбагатшою дівчиною планети Бритні Хілтон ГиГи на прізвисько Солоха. Її блатний жаргон звучить у вухах не обтяженого знанням жодної мови мера К. як оксфордська англійська. Звичайно, політична кар’єра пана Забрьохи закінчилася, щойно він переступив поріг РАГСУ. Та лише через тридцять років збагне сердешний Микита Уласович, що одружився він зі звичайним робочим хлопцем, якому однієї ночі випав щасливий квиток на конкурсі краси серед місцевих трансвеститів.

Прокіп Ригорович Пістряк буде боляче покараний місцевою громадою росіян за привселюдну демонстрацію знання російської мови (у пістряківському, звісно, варіанті). Явдоха Зубиха після виходу на пенсію отримає Нобеля в галузі літератури за “Книгу спогадів і спостережень”, перекладену двадцятьма мовами світу. Подружжя Халявських нарешті приєднає місто К. до хутора Безверхого й одного чудового дня прокинеться в СІЗО, звідки перейде на повноцінні нари. А хто стане мером міста К., ви дізнаєтеся, прочитавши цей незрівнянний бестселер…

Ірина БОРИСЮК