Поточного року видавництво “Коник” планує випустити у світ третю книгу роману Сергія Оксеника “Лісом, небом, водою”. Редакція “Однокласника”, використовуючи своє службове становище, не могла не надрукувати розділ із цієї книжки першою. Бо вже мала змогу ознайомитися з повним текстом твору.
(далее…)

– Діти, I’m awfully sorry, але я вчора недоперевіряла ваші твори, оцінки скажу завтра, – невиспаним голосом сказала Ніна Анатоліївна й позіхнула.
(далее…)

Марко сидів на березі річки, курив цигарку, час від часу спльовуючи у воду, й міркував про сенс життя. Часу було вдосталь, тож він, не вагаючись, подумки поринав у найтемніші кутки беззмістовного людського існування.
(далее…)

З давніх-давен люди наділяли різні місця і предмети магічними властивостями. Тому в кожній області чи навіть районі є місцини, де можна загадувати бажання – й вони неодмінно збудуться. Принаймні так вважають. На Черкащині таких місць більше десяти.
(далее…)

Цей гурт представляти не потрібно. Він уже багато років є взірцем сучасної української музики. Однак кожна робота має свої особливості. Не виняток і сьомий за рахунком альбом “Океану Ельзи” “Dolce Vita” (“Солодке життя”). Про нову платівку розпитали у соліста гурту Святослава Вакарчука.
(далее…)

Тієї весни Майя стала помічати навколо себе надзвичайно багато глухонімих людей. Щодня вона неодмінно на них натрапляла. В парку чи у громадському транспорті, в супермаркеті чи просто посеред вулиці глухонімі збирались у нечисленні групки й щось жваво обговорювали, виконуючи гіпнотичні паси руками.
(далее…)

Найпопулярніша пляжна розвага – ганяти м’яча. Кожен робить це по-своєму: хтось грає руками, хтось – ногами, хтось – усіма частинами тіла, а хтось займає вигідну позицію “спостерігача на простирадлах”. Але завжди такий активний літній відпочинок приносить масу задоволення та купу позитивних вражень.
(далее…)

Книжка, про яку я розповім у цьому номері, має незаперечний плюс: вона сподобається вам незалежно від того, як ви ставитеся до славетного автора “Володаря перснів” Джона Толкіна.
(далее…)

Я тепер майже нічого не пригадую з тієї весни, а колись же могла за датами перерахувати всі наші зустрічі (було їх усього п’ятдесят дві чи п’ятдесят три)… Після того чимало всілякого сталося – надто багато нашарувань, а ми ж знаємо, що нічого нікуди не зникає й нічого ми не забуваємо, тільки пофігіваємо…
(далее…)

Щоб дізнатися, що ж таке сучасний рок, подався на фестиваль “Чайка”, який відбувався на однойменному аеродромі неподалік Києва. Діставатися довелось автобусом. Щойно зайшов у салон – перелякався.
(далее…)