Пробіг заради життя

.

Чи є україномовною українська школа? З таким риторичним запитанням небайдужі звернулися до посадових осіб та до широкої громадськості. У Міжнародний день рідної мови Громадський рух “Не будь байдужим!” провів акцію “Пробіг заради життя”, присвячену мовній ситуації у сфері української освіти.

Учасниками спортивного заходу були музиканти Олег Скрипка, Вадим Красноокий (гурт “Mad Heads”), Юрко Юрченко, спортсмен Олег Добко (керівник Федерації кіокушинкай карате), письменники Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко та Анатолій Дністровий, соціолінгвісти Лариса Масенко та Оксана Калиновська (Національний університет “Києво-Могилянська академія”), а також школярі загальноосвітніх навчальних закладів Києва та Київської області.

Ми вважаємо себе вільними, проте дивимось на небо крізь заґратоване вікно нав’язаного нам способу життя. Ми живемо в незалежній країні, проте ніяк не можемо наважитись визнати свою самодостатність. Ми прагнемо бути “європейськими”, проте наших дітей виховує тоталітарна школа. ВГО Громадський рух “Не будь байдужим!” ось уже впродовж трьох років нагадує нам, що свобода – то важка річ, але без неї немислимо жити, й тільки від нас залежить, чи буде наша країна цивілізованою й самодостатньою. Рух організовує регулярні акції та тривалі проекти: літературні – “Куди подівся Дон Хозе?”, “Укрмова – суперкльова!”; музично-інтерактивний – “Зроби подарунок Україні! Переходь на українську!”; клуб-номузичний – “Ремікс 482″, історичний –”Мазепа. Made in Ukraine”. “Небайдужі” також дарують загальноосвітнім закладам сучасні книжки українською мовою та психологічні порадники про те, як “безболісно” перейти на українську. Середня кількість учасників заходів ВГО Громадський рух “Не будь байдужим!” – від 1000 до 10 000, а кількість міст, охоплених акціями руху, – понад 30.

“Під час соціолінгвістичних досліджень, проведених науковцями повсюдно в Україні, виявлено бажання всіх учасників навчально-виховного процесу перебувати в україномовному середовищі, – стверджує виконавчий директор “НББ” Оксана Левкова. – Але очевидно, що доки мову вивчатимуть “для галочки”, доки діти не читатимуть модерної української літератури, а формуватимуться під упливом творів про кріпацтво, плачі, злиденне життя, доки вони слухатимуть радянських пісень під час шкільних вечорів, ситуація не зміниться. Тоді ще довго будемо чути вислів: “Лучше быть изнасилованной, чем украинизированной”. Потрібна масштабна державна програма розвитку живої, а не казенної української”.

“Пробіг заради життя” був акцією, покликаною звернути увагу на статус української мови в школі. Після прес-конференції в Будинку вчителя представники спорту, літератури, музики, науки, освітяни та учні здійснили пробіг до корпусу Міністерства освіти і науки України, передавши міністрові Івану Вакарчуку звернення від української громади, де коротко змальовано мовну ситуацію в загальноосвітніх закладах. “Незважаючи на поширеність демократичних процесів у сфері освіти, знехтувано головним правом людини на свободу вибору, адже школи де-юре з українською мовою викладання не є такими де-факто. Це пояснюється тим, що адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів та вчителі не дотримуються мовного режиму, вживаючи повсякчас російську мову під час перерв, упродовж позакласних заходів, а часто навіть і на уроках. За таких умов у дітей виробляється сумнів щодо придатності української мови для повсякденного спілкування. Мову вони вивчають “для галочки”, “для журналу”, у зв’язку з “перевіркою з районо”, але не для себе. Отже, українська для тисяч школярів – казенщина, нав’язана бюрократами”, – сказано в документі. Підписанти просили очільника відомства забезпечити фактичне повноцінне функціонування української мови у школах з українською мовою навчання, а також забезпечити доступність для учнів загальноосвітніх навчальних закладів знань про найкращі новітні надбання української та європейської культури.

“Небайдужі” (а серед них – освітяни, науковці, школярі) розробили план конкретних правових та методологічних заходів щодо розв’язання цієї болючої проблеми. Зокрема, у зверненні висловлено прохання підтримати зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964 “Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад” – у них підписанти вимагають, щоб учителі шкіл послуговувались українською мовою в робочий час, що передбачає спілкування нею не лише під час уроків, а й упродовж позакласних заходів та перерв.

…”Упродовж вісімнадцяти років незалежності українські школярі так і не мають можливості ідентифікуватися національно й долучитися до найкращих зразків української та європейської культури за посередництвом української мови. Наголосимо на тому, що з утратою мови український школяр (громадянин України) випадає із власне української системи координат, стає беззбройним перед нав’язуванням йому чужих поглядів на українську історію, культуру, українських героїв і стає об’єктом зовнішніх маніпуляцій. Це зрештою стає викликом національній безпеці України”, – наголошено у зверненні до міністра освіти України учасників акції “Пробіг заради життя”. А це ще один крок до втечі з неволі. Крок до свободи.