Спортклуб: Набігаючи головою

Сьома година вечора. В кімнаті тихо і темно. У повітрі бринить напруга. Єдине джерело світла – екран телевізора: нервово перемикаються канали – проблеми з трансляцією. Та раптом: – Продовжується сьома хвилина матчу, – каже коментатор.

Риси облич загострюються, погляди просто-таки приклеюються до картинки. Дихання уривчасте.

Серцебиття прискорене.

– Набігаючи головою, Бангура посилає м’яча прямо у ворота суперника і – таааак!!! Ні? Не “так”? Уже знаходячись у падінні, точніше, падаючи на газон, Пятов його ловить, – пояснює коментатор. – Я гадаю, якби м’яч влучив у штангу, то був би гол.

Тим часом у кімнаті вже лунають неперевершені зразки фольклору: глядачі “вболівають” за свою команду.

– Як тільки закінчилася тридцять четверта хвилина матчу… почалася тридцять п’ята. І ось Михалик викотився за бокову лінію разом з ногами суперника. Буде гірчичник! – захоплено вигукує коментатор. Але розчаровується: – Ні, арбітр вирішив, що порушення не було.

Розчарування передається глядачам, і тепер усі в кімнаті вголос “обожнюють” арбітра. Аж тут вирішальний момент: свистить суддя – перший тайм закінчився…

Напруга поступово спадає. Дихання вирівнюється. Серцебиття сповільнюється. Всі розбігаються хто куди на цілих п’ятнадцять хвилин. Про гру ніхто не згадує, щоб не зурочити та й перепочити від надміру емоцій…

– Перший тайм пройшов у цілком рівній боротьбі з великою перевагою підопічних Сьоміна, – оголошує коментатор початок другого тайму.

В повітрі знову починає зростати напруга. Очі невідривно стежать за матчем. Дихання стає нерівним. Серце б’ється швидше й швидше.

– Зараз на екрані телевізора ви бачите Артема Мілевського в гарній комбінації, – хвалить гравця коментатор. – Сьогодні він всюдисущий: тільки-но атакував чужі ворота, а зараз уже валяється на траві біля своїх. Пристрасті на межі – останні десять хвилин.

Тепер серце навпаки – завмирає. Тіло перетворюється на суцільне око: не можна нічого пропустити. Все затихає.

– Арбітр знову свистить на рівному місці, а була така гарна атака!.. – вигукує коментатор. – Останні секунди… Фінальний свисток… Що ж, сьогодні футболісти покинули поле без голів…

Катерина БЛИЗНЮК